Головна Подорожі Карта пам'яток Сосниця
   

Сосниця

 

Повітове містечко Сосниця, Десна, Довженко. Поняття невіддільні одне від одного. Ніби триєдине християнське благословення.
Перша документальна згадка про Сосницю в Іпатіївському літописі припадає на 1234 рік. Пов'язана з драматичними подіями міжусобної боротьби за владу між чотирма гілками князівського роду Рюриковичів. Об'єднані київські та галицько-волинські дружини на чолі з князем Володимиром Рюриковичем та Данилом Галицьким вдерлися на територію Чернігівської землі і рушили на Чернігів.
"Оттоуда же поидоша кленячи землю и поимаша градьі мнози по Десне тоу же взяша и Хоробор, и Сосницу, и Сновеск, иным грады многи, и придоша же опять Черниговоу...".
Відомим сосницьким краєзнавцем Юрієм Степановичем Виноградським досліджено далеке минуле Сосниці.
Ще в епоху неоліту поблизу річок Десни і Убеді селилися племена гребенцово-ямкової кераміки. Виявлені поселення періоду бронзи, скіфів, ранньо-слов'янські та часів Київської Русі.
Жили тут східні слов'яни або сіверяни – наші предки. Були набіги половців, яких спокушав сосницький Степок, багатий пасовищами. Нашестя золотоординців у жовтні 1239 року – містечко спалене дощенту за непокірність. Боротьба з польською шляхтою, литовськими князями, напади кримських татар, Визвольна війна 1641-1654 р., Переяславська Рада з усіма наслідками. Та нескорений край, нескорені люди, видатні люди...
У Сосниці проживали полковник Яків Скидан, що був спалений поляками живцем на сосні і став прототипом гоголівського Тараса Бульби, гетьман України Петро Дорошенко; автор спогадів про Пушкіна, Глінку – Ганна Петрівна Керн; Марк Федорович Полторацький – відомий оперний співак, хоровий диригент і музичний діяч часів імператриці Єлизавети; Опанас Филимонович Шафонський – вчений, доктор права, філософії та медицини, автор історико-топографічного опису Чернігівського намісництва; Олександр Панкратович Черниш – доктор археології; Костянтин Арсенович Корнєв – доктор хімічних наук.
Притока Десни – Убідь, утворює дельту, і кожний з її рукавів має свою назву. На південній околиці відділяється рукав Коноплянки, огинаючи В'юнище, вона стає В'юнкою, далі за В'юниським Заріччям – Чепелихою, потім Грузький Десняк, Чистий Десняк, а кінець рукава дельти зветься Приж.
Другий рукав від Коноплянки через Британівку веде у Біленьку і Стару Десну. Перед Біленькою Десною в урочищі Скриня відгалужується у Могилки, які в урочищі Уступ з'єднуються з Десною. А в сиву давнину річка завертала в Пісню. А за Піснею і був сінокіс родини Довженків.

 

В'юниський храм Вознесіння

На мальовничому місці В'юнища (околиця Сосниці) стояв храм Вознесіння, побудований у 1657 році. Він виріс на місці древнього храму. Це була велична споруда. Наші предки добре володіли теслярським мистецтвом. Дошки так були припасовані одна до одної, що не помітно було стиків між ними. Вражав красою дерев'яний іконостас. Поряд з церквою височіла оригінальної архітектури дзвіниця. Покрівля її була зроблена з маленьких ромбоподібних листів старовинної бляхи. На дзвіниці висіло шість різного розміру дзвонів. Паламар Сергій Савченко (по-вуличному Меньок) майстерно дзвонив, наче грав на дзвонах, вибиваючи різні мелодії.
У храмі зберігалась велика бібліотека релігійних книг, рідкісні коругви, різне церковне начиння, роботи стародавніх умільців. Говорили, що кілька дзвонів були передані церкві після закриття чоловічого Макошинського Миколаївського монастиря в 1768 році.
У 1935 році церкву закрили, а церковне майно знищили чи розтягнули. Засновник Сосницького краєзнавчого музею Ю. С. Виноградський хотів деякі речі взяти для музею, але йому не дозволили, мовляв, нічого поширювати опіум для народу. Церкву зруйнували, спалили й ті дуби, на яких були вирізані прізвища будівників: Усенка, Ковпака, Вербицького та ін.

Свято-Троїцький собор

У 1702 році почалося спорудження кам'яного Свято-Троїцького собору. Будував його своїм коштом (4000 руб.) "купец знатный" Григорій Іванович Коренько, але цього ж року він був убитий грабіжниками. Його дружина Марія Іванівна на честь загиблого чоловіка "за семисот рублей устроила каменную колокольню". І вже після смерті Марії Іванівни її племінники Василь і Данило Рублєвські "тую же каменную колокольню достроили и мастерам доплатили".
Довгий час протоієреєм собору був В. П. Полторацький, батько відомого співака і диригента Марка Полторацького.
За даними перепису 1767 року при соборі була школа "с дьячком и псаломщиком и шпиталь с нищими".
У 1787 році імператриця Катерина II, проїжджаючи через Сосницю, побувала в соборі і "пожалувала" на обновлення храму 500 карбованців.
Міцним виявився собор і вистояв під час останньої війни, а от після війни його просто так не змогли розібрати, то рвали динамітом. Але і динаміт не зразу взяв. Кажуть люди, що вапно розмішували на яйцях. Собор будували на віки.

Храм Покрова Богородиці

Єдина церква, яка залишилася в Сосниці, – це дерев'яний храм Покрова Богородиці. Чого тільки не зазнала ця церква-великомучениця, особливо, коли в ній помістили автошколу і повипилювали балки. Зведена 1847 року.

Воскресенська церква

У 1756 році побудова кам'яна Воскресенська церква "усердием Марка Федоровича Полторацкого".
"Церковь была о трех куполах самой простой архитектуры. Она была разбита громом и так долго стояла без крыши, что на ней выросла береза. Она реставрировалась уже, по моей намяти, стараниями бабушки, долго собиравшей пожертвовапия по киижке, выданной из консистории" (Керн А.П. Воспоминания. Дневник. Переписка. – М., 1974 г. с. 243).


 

MyCounter - счётчик и статистика

© 2007-2011. Пам'ятки рідного краю
Розробка та підтримка - dSb