Головна Подорожі Карта пам'яток Седнів
   

Седнів

 

Розташоване на р. Снов за 25 км від станції Чернігів. Седнів уперше згадується як давньоросійська фортеця. Стара назва – Сновськ. У старі часи тут було 5 церков.

Стародавній Седнів розкинувся в місці з родючими землями, густими лісами, широкою заплавою, розкішними луками та високою кручею над річкою Снов.

Седнів виник ще в VIII–IX століттях. Залишки його укріплень збереглися до нашого часу. Під стінами Сновська в 1068 році війська чернігівського князя Святослава Ярославича вщент розбили кількамісячний загін половців, що вдерся в землі Чернігівського князівства. Багато половців було потоплено в річці Снов.
Як свідки сивої давнини навколо Седнева й досі збереглись численні слов'янські кургани IX–X століть.
У 1239 році Сновськ розорили монголо-татари. Пізніше, вже в XV столітті, коли Сновськ був під владою литовських феодалів, він не раз зазнавав спустошливих наскоків кримських татар. Як розповідають легенди, під час одного з нападів татар жителі Сновська сховалися у фортеці і витримали тривалу облогу. Вони стійко відбили всі атаки ворога. Татари змушені були відступити, назвавши захисників фортеці «седнями». Пізніше, в XVII столітті, і саме місто стало називатись Седневим.

На широкому й похилому на всі боки майдані давнього торговиська розташована огрядна мурована церква (1690 р.), трохи ліворуч – стрункий силует дерев'яного храму. Ця тридільна, прикрашена різьбленням церква, побудована у XVIII столітті, вважається одним з кращих творів української народної архітектури. Вона стоїть на найстарішому седнівському городищі, з трьох боків оточеному крутими схилами до ярів та річки. Назва – Георгіївська, або Юр'єва, – вказує на велику давність існування церков на цьому місці, оскільки звичай освячення храмів у такі суто грецькі імена сягає ще доординських часів. Спадковість тут непорушна, а сам Георгій (Юрій) Змієборець завжди символізував воїнську звитягу захисників рідної землі.

Воскресенська церква

На горбі проти Юр'євої церкви Яків Лизогуб звів 1690 року муровану з червоної цегли та потиньковану церкву-усипальницю, присвячену спершу Різдву Богородиці, пізніше перейменовану на Благовіщенську, потім на Воскресенську. Її виразний силует з одною навдивовиж могутньою, схожою на вежу главою над середхрестям, з широко випростаними раменами хрещатого плану нагадує погруддя гігантського казкового лицаря, що ніби виростає з гори над Сновом. Ця пам'ятка – один із ранніх зразків українського барокко на Лівобережній Україні. У 1970-1980 рр. церкву реставрували (причому бані мають барокову форму), розчистили деякі розписи. У 90-х рр. у Свято-Воскресенській церкві відновлено богослужіння.
У сутеренах Воскресенськоі церкви протягом сторіч ховали Лизогубів.
Двох'ярусна цегляна дзвіниця перед західним фасадом побудована вже в XIX сторіччі. З протилежного боку, за вівтарною абсидою Воскресенської церкви біліє вгрузлий в землю вапняковий хрест. Сіре моховиння майже цілком вкриває його поверхню, і можна лише розібрати обов'язкові «ИН–ЦИ» (Ісус Назаретянин – Цар Іудейський) над символічним зображенням хреста на Голгофі, далі ім'я або прізвище Яроша... та рік, вибитий за давнім звичаєм літерами (1650 р.).

 

У садибі Лизогубів в 1846–1847 роках жив великий український поет Т. Г. Шевченко. У березні–квітні 1846 року він малював тут краєвиди околиць Седнева та побутові картини. Під час другого свого приїзду в березні 1847 року Т. Г. Шевченко написав передмову до збірки поезій, яка ввійшла в літературу під назвою «Седнівська передмова». В Седневі Шевченко створив поему «Осика» («Відьма»). В седнівському парку збереглася величезна липа, під якою любив відпочивати поет. Біля липи, на гранітному постаменті, встановлено бюст Т. Г. Шевченка, а в центрі села – пам'ятник. На фасаді будинку, в якому жив Кобзар, встановлено меморіальну дошку.
В Седневі не раз бував відомий художник Лев Жемчужников. Він створив тут ряд малюнків і портретів.
Талановитий український поет-байкар Л. І. Глібов у 1859 році написав у Седневі ліричний вірш «Стоїть гора високая», який став народною піснею. Ще й досі на схилах парку збереглась альтанка, в якій любив відпочивати, милуючись навколишнім краєвидом, Л. І. Глібов.

Старий Седнів – це музей під відкритим небом, який притягує нас не тільки архітектурними пам'ятками, а й своїми легендами, що передаються із покоління в покоління.

 

Рамено - плече хреста.

 

MyCounter - счётчик и статистика

© 2007-2011. Пам'ятки рідного краю
Розробка та підтримка - dSb