Головна Подорожі "Дорогами рідного краю" "Тростянець – маєток І.М. Скоропадського"

   
   

Тростянець – маєток І.М. Скоропадського

 

"Тростянець" – дендрологічний заповідник АН України, пам'ятка садово-паркового мистецтва всеукраїнського значення (з 1983). Заснований 1834 року. Розташований у селищі Тростянець Ічнянського району, за 24 км від залізничної станції Качанівка, на р.Тростянці, що впадає в р.Лисогір – притоку Удаю.
У минулому територія заповідника – степова розорана рівнина, пересічена ярами і балками, що примикала до болотної долини, якою протікала р. Тростянець. Найближчі ліси були за 6-10 км (Довгалівка, Туркенівка, Сокиринцї), а на території сучасного дендропарку ріс невеликий дубовий гай (300 дубів віком 250 р., частина яких збереглася). Виникнення «Тростянця» пов'язане з іменем Скоропадського Івана Михайловича (1804–1887) – нащадка гетьмана Лівобережної України І.І.Скоропадського (1646 – 1722).
На початку 1820 р. Скоропадські купили в козака із с. Васильківці І.Хоружія хутір Тростянець, який уперше згадується під 1549 р. як власність Києво-Микільського монастиря (1629 р. хутір був спустошений загоном польської шляхти, відбудований на початку XVIII ст). У 1830 р хутір перейшов у спадок І.М..Скоропадському, який збудував тут палац, церкву, господарські будівлі, заклав парк, спорудив греблі й загати, в результаті чого на площі понад 10 га утворилися 4 стави: Великий, Куциха, Лебединий, Безіменний (тепер Комсомольський), що стали головними елементами паркового комплексу. Перші дерева висаджено 1834 р. у затишному виярку Богівщина. Поруч з Великим ставом на площі понад 20 га польової землі висаджено ялини й тополі каролінські. Незабаром Богівщина поповнилася багатою колекцією здебільшого рідкісних дерев. У 1836 р. почалося висадження дерев групами – суцільними масивами на протилежному від садиби боці ставу. До кінця 1830-их рр. на польових землях вже росло багато берези, лили, клена, дуба, хвойних. Насадження розмежовувалися мальовничими галявинами. На початку 1840-их років у парку з'явилися дерева з Пітергофського, Ризького, Нікітського ботанічних садів, із саду В.М.Каразіна під Харковом. Тоді ж стали садити дерева за межами парку – смугами і гаями (Іванове, Бабусине, Мечет, Клини, Грицеве, Лосева, Керендаси, Ялинка, Прохолода, Метеч, Клини, Вітерець, Єльців яр, Наташина, Тополева альтанка та ін.). Загалом гаїв і смуг 20. Кожна посадка складалася з дерев однієї чи кількох порід.
Насадження гаїв створило м'який перехід від степового ландшафту до паркового масиву, захищало дендропарк від негоди, вітрів і суховіїв. У 1850-их роках садівники із Петергофа брати Євстигнєєви розробили план парку. Доріжки, прокладені по всій території, підводили до найоригінальніших ділянок і галявин. Найбільше розширення території парку припадає на 60-тї роки XIX століття.
У 1858 р. І.М. Скоропадський доручив садівнику К.Шлінглофу створити у північно-східній частині парку штучний гірський сад. Цій роботі передувало створення місцевим художником-пейзажистом ландшафту із загостреними вершинами, що нагадували Альпи. Територію гірського рельєфу розширили до 30 га. Пагорби і «гори» (до 30 м) зводилися виступами і з'єднувалися земляними валами. Протягом 1866 - 1879 років насипано Дідову, Ротонду, Сторожеву, Мохнату та інші «гори». Долини між ними засаджено хвойними, з перевагою ялівця, що майже суцільним килимом вкриває схили. Земляні роботи тривали майже 30 років, до смерті І. Скоропадського (1887). Після спорудження пагорбів і «гір» у північно-східній частині парку почалося створення такого ж ландшафту в західній і південно-західній частинах. У другій половині XIX ст. ще інтенсивніше стали висаджувати екзотичні рослини. Із 45 видів ялини, поширених у Північній Європі, Азії і Північній Америці, в парку культивувалося 17. Прижилися і добре ростуть у невластивих їм умовах сосна Веймутова, ялиця сибірська, тсуга, псевдотсуга, туя всіх видів, кедр сибірський, сосна чорна та інше.
У 1886 р. складено топографічний план парку й проведено першу ботанічну інвентаризацію. За її даними площа парку сягала 175, а разом з навколишніми гаями – 350 га. Тут налічувалося 623 види дерев і кущів, у т.ч. 161 хвойне і 462 листяних. На той час було завершено планування шляхової мережі віссю – Великий став, Куциха й Лебединий, що примикають до нього. Навколо них ростуть плакучі верби, сніжно-білі берези, мідностовбурні сосни, темно-зелені ялини, могутні дуби. В основі об'ємно-просторової композиції – продумана система галявин, що утворені не планувальними засобами (доріжками), а насадженнями. У парку було чимало кам'яних і дерев'яних лавок, скульптур міфічних героїв і богів, збудовано дерев'яні альтанки, споруджено загати, греблі, мости.

"Тростянець" – високохудожній зразок паркового будівництва, справжній музей природи. На території парку похований його засновник. До 150-річчя від дня народження Т.Шевченка 1964 року в парку встановлено погруддя поета.

 

 

Залишайте свої відгуки та пропозиції щодо даного маршруту в Гостьовій книзі.

 

MyCounter - счётчик и статистика

© 2007-2011. Пам'ятки рідного краю
Розробка та підтримка - dSb