Головна Подорожі "Дорогами рідного краю" "Чернігів – Біла Церква"
   
   

Чернігів – Біла Церква. Садово-паркове мистецтво XVIII-XIX ст.

 

Програма туру:

 

1. Пішохідна оглядова екскурсія по Білій Церкві.

2. Концерт органної музики в костьолі Іоанна Хрестителя (1812 р.).

3. Екскурсія по парку "Олександрія".

 

 

 

Дендрологічний парк "Олександрія"

 

У 1781 році граф Ф.К. Браницький одружується з Олександрою Енгельгардт (1754-1838), племінницею Г. Потьомкіна, а по другій версії – первородною дочкою Катерини II і Сергія Салтикова. До 1796 р. подружжя мешкало в Санкт-Петербурзі. Після смерті Катерини II Браницькі переїхали на постійне мешкання до Білої Церкви. Маєтком керувала здебільшого Олександра, ніж її старіючий чоловік. Незважаючи на велетенські статки, вона була дуже ощадливою господаркою.
В кінці XVIII століття під час об'їзду своєї території гетьманша Браницька зупинилася при дорозі, яка вела на Сквиру, неподалік розпочатого будівництва власного постоялого двору для подорожніх. Вікові дуби та зелені глибокі яри здалися їй такими мальовничими, що Олександра вирішила змінити призначення будівлі і закінчила її як свою літню резиденцію. Поряд з будівлею з часом було розплановано чудовий парк, який був розділений на дві частини, причому частину, ближчу до Аустерії (призначення будівлі змінили, а назву залишили), було розплановано в регулярному стилі, а віддалену частину залишено в природному стані.
Автором генерального плану забудови парку був французький архітектор-паркобудівник Мюффо. Пізніше роботами керували італійський архітектор Домінік Ботані та садівники Бартецький, Станге, Вітт і Єнс, які втілили в життя генеральний план забудови та заклали підвалини використання існуючого краєвиду для створення паркових композицій.
Одночасно з влаштуванням паркових насаджень було розпочато будівництво ряду павільйонів та алей для прогулянок. Аустерія спочатку була лише літньою резиденцією графів Браницьких, а пізніше стала і зимовою. Поруч з Аустерією виник комплекс палацових павільйонів, в тому числі Монарший павільйон, Бальна Зала та інші. З північної, східної і західної сторін головний палац оточували адміністративно-господарські будівлі.
Решта території парку була розпланована як мистецька. До цієї частини відноситься Мала і Велика галявини з прилеглими штучними Руїнами, Арочний місток, острів Марії, Трояндовий острівок, Колонада Луна, різноманітні фонтани, водограї й канали, з'єднані між собою системою шлюзів. Все це, разом з галявинами, дібровами, ставками й річкою Рось, створювало чарівний, незабутній парк, один з найкрасивіших не тільки в Україні, але й в Європі.
В південно-західній частині парку стояв досить загадковий будинок, в якому розпізнавалися риси бароккового стилю. Коли і ким він був збудований невідомо. Будинок той називався будинком Садівника.
На протилежному березі річки Рось знаходився фільварк, званий Голендерня, який був з'єднаний з парком паромом і утримувався у взірцевому стані. По річці плавали човни та кораблики для прогулянок.
В середині XIX століття парк "Олександрія" був вже досить відомим. Його відвідували знані люди того часу: Г.Р. Державін, О.С. Пушкін, Т.Г. Шевченко. Парк відвідували члени царської родини Романових, з якими Браницькі підтримували близькі стосунки. Російська мандрівниця Олімпіада Шишкіна (1848) так описувала місце, де члени царської сім'ї висаджували дерева: "В просторому саду, на підвищенні, куди вздовж потічка веде чарівна стежина, так званий Царський сад. В ньому одна модрина посаджена імператором Олександром Павловичем, а сім американських лип імператором Миколаєм Павловичем, імператрицею Олександрою Федорівною й особами Царського Дому, які відвідували тут графиню Олександру Браницьку. Кожне дерево огороджене чавунними ґратами, на яких, під короною, мідна дошка з написом, хто й коли посадив дерево; навколо ще грати, квіти, виноград. Поблизу цих заповітних дерев альтанка з грабини, побудована згідно з планом, який надіслала з Павловська імператриця Марія Федорівна. Далі, на тому місці, де імператор Олександр зволів пити чай і потім дивився феєрверк, після його смерті було встановлено надзвичайно схожий на нього бронзовий бюст на гранітному постаменті з бронзовою дошкою, на якій в лавровому вінку короткий зворушливий напис: "Спомин радості і смутку".
У східній частині парку знаходився сад під назвою "Дружній", на залізній декоративній брамі якого було написано французькою: "До того, як увійти, спитай своє серце, чи вмієш цінувати дружбу". В глибині саду було збудовано Ротонду у формі мушлі, де на високім п'єдесталі стояло погруддя князя Григорія Потьомкіна.
Парк прикрашали скульптури з бронзи і білого мармуру та вази. Італійські статуї були копіями античних скульптур, які замовив Наполеон І для Версальського парку, але не встиг їх вивезти. Після падіння імператора Франції Олександра Браницька придбала їх в Венеції і привезла до своєї резиденції.
Після смерті Олександри Браницької в 1838 р. парк та маєтки успадкував її син Владислав Ксаверійович (1783-1843), який був одружений на Розі Потоцькій і мав чотирьох синів і трьох дочок. Коли стало питання розподілу спадщини його сини тягнули жереб і за третім разом Білу Церкву та парк "Олександрія" витяг Владислав Владиславович (1826-1884). З 1884 р. "Олександрією" та білоцерківськими маєтками володіла дружина Владислава – графиня Марія Браницька (1843-1918) з роду Сапегів.
В музеї парку знаходиться 16 дивовижних скульптур італійських майстрів, у тому числі «Три Грації» (Антоніо Канова), «Янгелятко» (Бон'эме) та інші, які нагадують про давню розкіш палаців парку.

Залишайте свої відгуки та пропозиції щодо даного маршруту в Гостьовій книзі.

 

MyCounter - счётчик и статистика

© 2007-2011. Пам'ятки рідного краю
Розробка та підтримка - dSb