Головна Подорожі Карта пам'яток Остер
   

ОСТЕР

На 75-му кілометрі, не доїжджаючи Козельця, знаходиться старовинне місто ОСТЕР.
Тут, на правому підвищеному березі річки Остер, неподалік впадіння її в Десну заснував перше укріплення у 988 році київський князь Володимир Святославич. Наступні відомості датовано 1098 роком, коли князь Володимир Мономах спорудив муровану Михайлівську церкву, а укріплення звалося Городець Острецький. 1136 року воно дісталося у спадок синові Мономаха Юрію Долгорукому, князю Володимиро-Суздальської землі, великому князю київському (від 1155 р.), засновникові міст Москва, Юр'єв Польський, Переславль-Залєський. Новий володар звелів розширити місто, а дворову церкву Михайла прикрасити фресковим розписом. Городець часто потерпав від міжусобиць та нападів кочовиків. 1240 року орди Батия зруйнували Городець, та згодом життя відновлюється, але люди селяться ближче до Десни. Нове поселення, що виникло на початку XIV століття, вже зветься Остер, а частина його з давнім Городцем – Старогородкою.
Огляд сучасного Остра варто розпочати саме звідси, з південного в'їзду в місто, де одразу ж за мостом через Остер на узвишші давнього городища височить велична, незважаючи на скромний розмір, пам'ятка кінця XI сторіччя – фрагмент Михайлівської церкви, або Юр'єва божниця.

Юр'єва божниця
Воскресенська церква

В 1753 році від удару блискавки згорів дерев'яний верх Михайлівської церкви, відбудовувати її не стали, потім камінь потроху розібрали, і лишилася вівтарна частина – абсида з трьома гарними високими вікнами, з рештками фресок XII сторіччя. Пам'ятку законсервовано в 1977 – 1980 роках. За формами й будівельними прийомами церкву відносять до так званої переяславської архітектурної школи. Стіни храму вимурувано з плінфи й місцевого червоного пісковику в техніці мішаної кладки.
Планування вулиць Остра підпорядковано радіально-дуговій схемі, з центром на зручній пристані на низинному березі Десни.
Із пам'яток пізніших часів заслуговує на увагу велична будівля Воскресенської церкви, спорудженої у 1845 році на кошти остерського купця П. Г. Цирюлика. За основу взято досить поширений тип однобанного хрещатого храму в дусі пізнього класицизму – з видовженим залом і прибудованою дзвіницею, з портиками. Однак місцеві будівничі додали від себе деякі «подробиці», від чого пам'ятка набула рис провінційності, помітних у другому ярусі вікон, в допоміжних стовпах в інтер'єрі, у пропорціях фронтону дзвіниці тощо.
На церковному цвинтарі збереглися гранітні й лабрадоритові надгробки – зразки смаків замовників на зламі століть.

Абсида - напівкруглий або гранований у плані виступ, яким звичайно закінчується східна (вівтарна) частина християнського храму. Абсида має власне перекриття, що зветься конхою.

Портик - виступаюча перед фасадом будинку відкрита галерея, утворена з колон або стовпів, що підтримують перекриття. Найчастіше оформляє головний вхід і завершується фронтоном.

Фронтон - верхня частина фасаду будинку, портика, колонади у вигляді трикутної площини, обмеженої з боків двома схилами даху, а біля основи - карнизом.

 

MyCounter - счётчик и статистика

© 2007-2011. Пам'ятки рідного краю
Розробка та підтримка - dSb