Головна Подорожі Карта пам'яток Ніжин
   

Ніжин

 

Вперше Ніжин згадується у літописі "Повість минулих літ" за Іпатіївським списком 1078р., Нежатин - 1135р., а Уненіж - 1147р. Сучасна назва Ніжин відома з 1514 року. На початку XIII ст. Уненіж розділив трагічну долю інших міст Чернігівського князівства. У жовтні 1239р. золотоординський загін хана Менгу по дорозі на Чернігів знищив укріплення Уненіж. Але місто підіймалося з руїн і знову ставало охоронцем кордону Чернігово-Сіверської землі.
З другої половини XIV ст. Ніжин входив до складу Великого Князівства Литовського. В результаті війни Російської держави з Литвою (1500 - 1503 рр.) Ніжин у складі чернігово-сіверських земель відійшов до Росії.
У першій чверті XVII ст. Польський король Сигізмунд ІІІ, захопивши територію Чернігівщини, почав укріплювати основні її міста. 26 березня 1625 р. він надав Ніжину Магдебурзьке право, земельні володіння та герб із зображенням Георгія Побідоносця, який списом вражає змія. Вже на той час майстерність ніжинських ковалів, зброярів, майстрів золотих справ, чоботарів, ткачів високо цінувалася далеко за межами міста. Надзвичайно популярними стають Ніжинські ярмарки.

У 1648 р. розпочалася визвольна війна під проводом гетьмана Богдана Хмельницького. Восени 1648р. визволили від польської шляхти всю Ніжинщину.

Відповідно до рішень Переяславської Ради та Березневих статей 1654р. Ніжин, як і вся територія Лівобережної України, був приєднаний до Росії. 17-18 червня 1663 р. в Ніжині відбулася загальна або "Чорна" (з участю "черні" - козацької голоти) рада українського та запорозького козацтва, на якій були присутні понад 40 тис.козаків з усієї України. Під час обрання гетьмана відбулися масові збройні сутички між прихильниками претендентів, внаслідок яких перемогу здобув Іван Брюховецький. Тоді загинули два інших претенденти на гетьманську булаву - Василь Золотаренко та Яким Сомко.

Ніжин у XVII - XVIII ст. був багатонаціональним містом.Тут крім українців і росіян жили греки, болгари, турки, перси, німці, поляки. І це не випадково, адже місто було розташовано на торговельних шляхах з Польщі, Туреччини, Москви. Найбільшими і найвідомішими у Ніжині були Троїцький, Покровський та Всеїдний ярмарки, кожний з яких тривав до декількох тижнів. Важливу роль у торгівельному житті Ніжина відіграли греки. Статистичні дані свідчать, що найбільша їх кількість була у 1746 р - 1800 чол. Це складало 7% населення Ніжина. Поселившись у Ніжині, греки розпочали інтенсивну торгівлю. Вони торгували суконними виробами, тканинами, золотом, сріблом. Гетьмани України своїми Універсалами, а російські царі своїми грамотами надавали всіляки пільги грекам. У 1696 р. було засноване в Ніжині Грецьке братство, яке у першій половині XVIII ст. було реорганізовано у грецьку купецьку громаду. У 1730 р. Ніжин отримує новий герб - щит, розділений на червоне і синє поле. У верхній, червоній частині зображено потиск двох рук, а в нижній, синій, - золотий жезл Меркурія, що засвідчувало торгівельне значення Ніжина. У 80-ті роки XVIII ст. річний обсяг товарообігу трьох ніжинських ярмарків становив 1 млн. 800 тис.карбованців. З другої половини XVII та в XVIII ст. місто стає одним із провідних центрів внутрішньої та зовнішньої торгівлі України. Ніжин мав налагоджені зв'язки з ринками України, Росії, Молдавії, Криму, Німеччини, Австрії, Італії, Туреччини.
Паралельно з економічно-торгівельною діяльністю розвивалось духовне і культурне життя, будувались школи, училища, лікарні, храми.

Миколаївський собор

У другій половині XVII століття Ніжин, згідно зі статусом полкового міста, забудовувався цегляними спорудами. У 1668 році зведено мурований і величний новий Миколаївський собор. Могутній, спрямований вгору центричний об'єм споруди заввишки 55 метрів, із щільно стуленими п'ятьма банями, став в українській барокковій архітектурі прототипом мурованих хрещатих п'ятибанних храмів. Він повністю відтворює в цеглі звичні прийоми народного дерев'яного зодчества. Особлива, парадна роль споруди підкреслена і в інтер'єрі, де обабіч головного входу влаштовано на підвищенні спеціальні лоджії для полкової старшини. Домінуюче положення собору в міській забудові і досі лишилося поза конкуренцією, хоча громадський центр змістився на іншу площу. Головна вісь забудови пройшла від ринку вздовж Остра.

Будівництво сучасного Свято-Миколаївського собору розпочато 1668 року. Собор побудований у формах, характерних для епохи раннього українського бароко із жолобчастої цегли. Декілька разів собор страждав від пожеж, але кожного разу підіймався із попелу. Свято-Миколаївський собор у плані має 28,2 м по осі захід-схід і 24,8 м по осі північ-південь, висота головного об'єма – 12,9 м.
У 1734 році собор прикрашений чудовим позолоченим іконостасом, збудований ніжинським майстром В. Реплинським. Перша довідка про собор датована 18 червня 1663 року. У "Літописі Самовидця" написано, що після обрання на козацькій Раді гетьманом І. Брюховецького, він "поровадил в соборную церков Святого Николая, где присягу виконал зо всем воском". Ніжинці вважають, що саме в цьому храмі вінчався гетьман Богдан Хмельницький та сестра ніжинського полковника Ганна Золотаренко. Сербський історик Ю. Крижанича, який відвідав Ніжин 1659 року, писав: "...ніжинський полковник В. Золотаренко після смерті брата Івана для замовляння його гріхів збудував велику церкву в ім'я святителя Миколи. А над дверима церкви велів повісити образ Чудотворця". У 1991 році Свято-Миколаївський собор передано церкві.


Пам'ятником важливим історичним подіям став собор Благовіщенського монастиря (1702 – 1716 рр.), неподалік Миколаївського. Зруйнований, але величний Благовіщенський собор відрізняється від інших ніжинських церков своєю неповторною архітектурою. Споруджували його за митрополита Київського і Галицького, місцевого уродженця Стефана Яворського, сподвижника Петра І, і присвятили перемозі над шведами під Полтавою. В архітектурі Благовіщенського собору, побудованого за проектом московського зодчого Г.І. Устинова, присутні і суто російські елементи – постановка бань по кутах споруди, і місцеві прийоми – ті ж самі спеціальні яруси-лоджії для знаті. С. Яворський заповідав монастирю власну величезну бібліотеку рідкісних книг і просив "собор весь малеванием украсити", що й було виконано.
Колишнє монастирське подвір'я в міській забудові обмежене скромним корпусом келій (XVIII ст.), перекритих гарним склепінням, з глибокими підвалами і крамницями. Ченці не відставали від ніжинських купців у торговельній справі.

Драматичною була історія монастиря. У 1723 році гроші, які пожертвував С. Яворський перед смертю на будівництво, були конфісковані Священним Синодом. Невдовзі його бібліотека вивезена і передана до Харківського колегіуму, причому під час перевезення частина книжок зникла.
Велика пожежа 14 вересня 1797 року знищила пів-Ніжина. В монастирі згоріли всі верхи собору, крівля келій, будинок настоятеля, дерев'яна огорожа, трапезна церква із дзвіницею, монастирські крамниці. З 1803 року в монастирі почався розквіт завдяки архімандриту Віктору Черняєву. За 20 років був відновлений соборний храм, зібрані кошти на будівництво кам'яної двоповерхової Петропавлівської церкви із трапезною та дзвіницею.
Ніжинський Благовіщенський монастир знаходиться в центрі Ніжина. Має форму чотирикутника й оточений навколо мурованою огорожею. З південного боку огорожа була довжиною 53 сажні. Виходила на мостову, так звану Московську вулицю, на якій розміщувалося 24 лавки. Зі східного і західного боків монастирська огорожа межує з вулицями, що ведуть до р. Остер, а з північного боку – із приватними будівлями. Головний вхід у монастир – на північному боці, другий вхід – на західному боці. У внутрішній частині монастиря, навпроти святих воріт, підіймається чудовий собор Благовіщення. До сходу від святих воріт над лавками на II поверсі – тепла Петропавлівська церква. Зі східного боку до цієї церкви примикає дзвіниця, що підіймається над церквою. На північному боці Петропавлівської церкви був розташований двоповерховий кам'яний корпус ігуменських келій. Засновник монастиря Стефан Яворський заповідав закупити сусідні дворища для розширення монастиря.
Собор Благовіщення Пресвятої Богородиці є яскравим зразком візантійсько-російської архітектури. Всередині склепіння спираються на чотири чотиригранні стовпи. На внутрішніх стінах, склепіннях, стовпах, на віконних прорізах писані масляними фарбами події Старого і Нового Завітів. Іконостас 7-ярусний, визолочений, подібний іконостасу соборного Успенського Києво-Печерської Лаври. Образи Спасителя і Матері Божої у срібновизолочених ризах, прикрашені дорогоцінними камінцями. Храмовий образ Пресвятої Богородиці у срібній ризі, прикрашений яхонтами й алмазами і золотою короною, всипаною діамантами. На двох стовпах в іконостасах поставлені різні ікони, особливо відрізняється ікона Божої Матері усіх скорбящих на лівому стовпі, списана в Москві з чудотворної, в срібновизолоченій ризі з короною, всипаною алмазами; на правому – ікона Матері Божої, писана на полотні у срібновизолоченій ризі, на якій зображені герби польських королів.
Поруч із балдахіном на стіні - образ Успіня Матері Божої, писаний у Римі 1435 року.

Михайлівська церква

Трошки далі біліє грецька Михайлівська церква (1719 – 1729 рр.) – дуже незвичайна, архаїчна за типологією мурування пам'ятка. Побудована грецькою общиною м. Ніжина. Церква розташована поруч із колишньою торговою площею в межах історичної забудови сучасного Ніжина. Церква відноситься за своєю архітектурою до ранньо-християнської доби на Балканах. Тип однонефних церков з апсидами-кліросами – рідкісне явище на Лівобережній Україні. Мурована, оштукатурена, однонефна, має у плані східно-західний напрямок, її архітектурні маси мають пластичну виразність. Напівкругла вівтарна частина дуже розвинута, її довжина майже така сама як і довжина ядра церкви. Товщина стін досягає 2-х метрів. Невеликий у діаметрі циліндричний барабан, прорізаний часто посадженими вікнами з арочними перемичками, завершує цю споруду, незвичну по формах для Ніжина. У вівтарну стіну з північного боку вмонтовані епітафії, вибиті на камені. Ці написи, виконані на грецькій мові, викликають великий інтерес як історичне джерело.
Просторове рішення інтер'єру церкви трактує нам самобутню і незвичайну для Лівобережної України споруду. Історія будівництва церкви маловивчена.


За монументальними, набраними з довгих, списоподібних стержнів ґратами, що оточували колись подвір'я грецького монастиря, милує око ще одна пам'ятка. Це – грецька церква Всіх Святих (1780-ті рр.), побудована первісно за такою ж схемою, що й Михайлівська, але більша за розмірами і оздоблена наприкінці минулого століття гарними класичними портиками. Церква розташована в історичній частині Ніжина, поблизу торгової площі. Побудована 1780 року на місці, де була возведена греками найперша дерев'яна церква, потім на її місці будується мурована, яка у 80-х роках XVIII ст. була замінена новою, що стоїть і сьогодні. Церква мурована, поштукатурена. Має розміри 41,6 х 28,7 м. Виступи (апсиди-кліроси) вхід із західного боку підкреслений на фасадах портиками, імітує доричний ордер. На фасадах церкви при реставрації виявлено віконні прорізи, які відносяться до періоду будівництва.
Церква піднята на високий стилобат, із північного боку розташований вхід у підвал, його склепіння опираються на стовп, розташований в центрі. Інтер'єр церкви вражає нас своєю самобутністю, яка є повторенням балканських зразків. Простір притвора і нефа утворює великий прямокутний у плані зал, перекритий циліндричним склепінням. Хори нагадують балкони для оркестрів. Розташовані в західній частині хори опираються на колони з гарно промальованими капітелями іонічного ордена, мають огорожу з ліпленими гірляндами троянд. На місці перехрещення стін, рукавів і нефа опираються підпружні арки, які підтримують світовий купольний барабан, що підсилює святковість. Церква належить до числа рідкісних зразків, що збереглися на лівобережній Україні. На жаль, втрачено грецьку дзвіницю – колись найвищу в усьому Ніжині споруду.

 

Троїцька церква

А зі сходу, майже впритул до колишнього грецького монастиря, мурована брама з навдивовиж гарними гратчастими воротами й хвірткою веде на подвір'я Троїцької церкви (1733 р.). Перебудована із поширеного на Україні типу однобанних храмів, Троїцька церква наприкінці минулого століття прибрала рис неокласицизму – з високою дзвіницею під шпилем, вишуканим оздобленням. Робота по реконструкції увічнена в ажурному написі, закомпонованому в грати огорожі: «При старости Буренко. 1888».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Церква Іоанна Богослова

На вулиці Гоголя знаходиться ще один, характерний для Ніжина центричний храм – колишня церква Іоанна Богослова (1752 р.). Побудована на місці дерев'яної, заснованої в 1619 році. Церква мурована, оштукатурена, однобанна. Фасади її різняться між собою: північна і південна її чілля без апсиди, в лобову грань східної і західної чілля вписані циліндричної форми. Вони підтримують рух мас церкви по вертикалі, які завершуються витягнутим купольним барабаном, що має діаметр 7,8 м. Нижній поверх – теплий, верхній – холодний. Вхід у теплу церкву з північного боку, півдня і заходу через притвор. 4- і 8-гранні стовпи підтримують балкон. Огорожа балконів виконана з кованого металу. Розвинутий барочний декор виконаний у цеглі і поштукатурений. Декоративно-художнє рішення фасадів виявляє тектоніку церкви. Перший поверх із горизонтальним рустом широких лопаток і декорацій віконних і дверних прорізів не залишає гладкої поверхні стін. Нижній приземистий поверх перекритий хрестовими склепіннями на одному рівні, має більш привабливий вигляд, порівняно з верхнім. Масляний живопис XIX ст. розміщений на поверхні барабана – під віконними прорізами зображені арки, у простінках барабана – колони. Біля вівтаря зберігся масляний живопис XVIII ст. Іоанна-Богословська церква є пам'ятником однокупольного будівництва на Україні періоду барокко. Фахівці вбачають у цій пам'ятці риси творчості І. Г. Григоровича-Барського.


Якщо пройти далі на захід, можна побачити ще одну, дуже схожу за типом на Іоанно-Богословську, церковну будівлю. Це – Введенський собор колишнього однойменного жіночого монастиря, побудований 1775 року на місці згорілого дерев'яного. Тут відсутній нижній ярус – підкліть, але на прямокутних раменах є півкруглі абсиди, криті конхами. Так само, як і в Іоанно-Богословській церкві, в цеглі виконано тонко профільовані й оштукатурені тяги й наличники. Лише барабан не круглий, а восьмериком. Навкіс од собору – цегляна, споруджена пізніше, триярусна дзвіниця (1814 р.).
У Ніжині можна побачити ще дві цікаві будівлі знайомого вже по Лемешах і Глухову тетраконхового типу. Одна з них розміщена на старій церковній садибі. Це – Покровська церква (1765 р.), що зовні збереглася майже в первісному вигляді, з дещо навіть суворими рисами чистої конструкції, без зайвих прикрас. Впритул до західного фасаду на початку XIX століття прибудовано напрочуд гарну двохярусну дзвіницю в дусі стилю ампір. Її оздоблено майстерно виконаними чотириколонними портиками й трикутними фронтонами з чітким ритмом зубчиків. Ансамбль, що утворився, дає наочне уявлення про зміни стилів, смаків. А поруч стоїть, мало схожа через пізніші прибудови на храм, Миколаївська церква (XVIII ст.) – зального типу, з великими, обрамованими гарними наличниками вікнами.


Ще в Ніжині можна побачити одну тетраконхову Воздвиженську церкву (1775р.). До майже кубічного основного об'єму прилучаються з чотирьох боків абсиди, а дзвіниця, поставлена досить оддалік, з'єднана із основним ядром довгим залом. Церква збудована 1775 року і перебудовувалася 1860 року. Однобанна, оштукатурена, із західним корпусом і двоярусною дзвіницею, розташована до північного сходу від центра міста в урочищі Мачерки, біля саду ліцея.
Церква будувалася за кошти полковника А.К. Розумовського. Архітектор невідомий. У 1860 році із західного боку добудована тепла церква із дзвіницею за проектом Ніжинського повітового землеміра Фаловича. Особливістю церкви є те, що західна екседра ширша за інші і тому вона, (існувала до 1860 року) також була довша і ширша за три інші екседри, оскільки була описана великим радіусом. Тому два західних пілона масивніші за східні. Декор відсутній. Вікна без наличників. Дзвіниця двоярусна зі сферичним куполом, завершеним шпилем. Перший ярус – глухий, трипрольотний, другий – четверик з арочними прорізами дзвонів.

Також в Ніжині можна зустріти і однобанну церкву Василя (XVIII ст.), і руїни Спаської (1757 р.) та Вознесенської (1805 р.) церков, а також давню замкову Богоявленську церкву (1721 р.) – невпізнанну через втрати.

Пантелеймоно-Василівська церква побудована на кошти полкового писаря Якова Почека. Освячена 13 березня 1788 року. Пройде трохи більше півстоліття – і храм виявиться замалим для віруючих. Постала потреба в побудові церкви. Цього разу за справу взялася родина ніжинських священиків Кушакевичів. Саме з цього роду походить Андрій Кушакевич, на кошти якого в Ніжині були засновані жіноча гімназія та чоловіче ремісниче училище. Розповідають, що батько Андрія Кушакевича Федір Федорович служив священиком в цій церкві. На пожертву сина 1863 року до храму добудували теплу церкву і високу дзвіницю. При храмі діяли шпиталь та одна з найбільших церковноприходських шкіл міста. Лише в 1905 році в ній навчалося 97 хлопчиків і 12 дівчат.
На церковному цвинтарі покояться священики: Ф.Ф. Кушакевич (1812–1869 рр.) та Є.О. Кушакевич (1839–1896 рр.), вдова священика А.В. Кушакевича (1817–1899 рр.) тощо.
Доля була милостивою до Василівської церкви. Переживши страшні часи 1930-х та 1960-х років, вона довгий час залишалася єдиною діючою церквою в Ніжині, хоча позбулася дзвонів. Церква діюча.

Богоявленська церква Побудована в 1721 році на території Ніжинської фортеці. Церква не збереглася в такому вигляді, як будувалася. Були втрачені верхні яруси дзвіниці, портики на північних і південних фасадах, елементи декору вікон. Церква побудована у стилі класицизму, це однокафна, однокупольна, двосвітня споруда. Інтер'єр церкви також не зберігся. Прямокутний у плані нартекс, до якого примикає із заходу дзвіниця, поділена двома спареними колонами, що підтримують хори, до яких веде двомаршова драбина. Центральний об'єм був перекритий барабаном на парусах. Вівтарна частина п'ятигранна у плані.
Північний і південний фасади були оформлені 4-колонними іоничними портиками. Плоскості стін прорізані прямокутними вікнами, декоративними поличками.
Розташована на високому місці, Богоявленська церква протягом ХVІІІ-ХІХ ст. займала важливе місце в архітектурному ансамблі Ніжина.

Свято-Успенський собор (знищений)
У 1761 році на місці дерев'яної церкви коштом купця Алісова і дворянина Петра Клобукова збудували Успенську церкву. Церква мала особливо величний вигляд, і сучасники називали її кращим із ніжинських храмів. Із часом він став замалим для віруючих, і прихожани добудували собор. 1812 року будівництво храму закінчилось. 1838 року добудували із західного боку дзвіницю. Відомо, що собор вражав своїми розмірами, бо поділявся на два приміщення – холодну та теплу церкви. Старожили стверджують, що розпису цих церквах був величнішим, ніж у Миколаївському соборі. У соборі вінчався байкар Л. Глібов з донькою протоієрея цієї церкви Ф. Бордоноса. За свій довгий вік церква, мабуть, пам'ятала багато таких подій, які могли б стати не лише її історією, а й історією славетного Ніжина.
У 1934 році церква була зруйнована. Зараз на її підмурках – будівля податкової інспекції.

У першій половині ХІХ ст. Ніжин стає освітнім і науковим центром України. Початкова освіта у місті розвивалася ще до ХVII ст. - парафіяльні школи, школа грецького братства, мале народне та повітове училище давали перші знання ніжинцям.У 1805 році у Ніжині було засновано Гімназію вищих наук князя Безбородька, яка поклала початок вищій освіті не тільки в місті, а й на всій Лівобережній Україні. З часу її відкриття (1820р.) тут надавали широку гуманітарну освіту дітям дворян та духовенства. Випускниками Ніжинського ліцею були видатні українські письменники, вчені, громадські діячи, серед них - М.Гоголь, Е.Гребінка, Л.Глібов, О.Лазаревський та інші.

 

MyCounter - счётчик и статистика

© 2007-2011. Пам'ятки рідного краю
Розробка та підтримка - dSb